Майже сімейство Беннетів

Ну що ж)
Тепер я у батька вже не одна з трьох доньок, а одна з чотирьох :))

Жартую, що ще трохи -і нас можна буде іменувати сімейством Беннетів)))

Pattern Coffee

Крихітна кав"ярня за адресою м. Дарниця вулиця Будівельників, 28/15

Буквально кілька столиків. 

Зайшла виключно з цікавості- вже давно інтригували двері)

І не пошкодувала. Приміщення крихітне,але в такому собі стім-кіберпанк стилі. 
Кава приємна, до того ж є вибір м"якшої і міцнішої кави,що мене вельми порадувало) 

*задумливо*

Якщо Риж злюща і гавкає на всіх- з високими шансами а)не виспалась б) голодна

Висновок : добра Риж- це сита Риж)
А це я про що - пішла в кафе пообідати і  отримала комплімент від шефа- сирник з мандаринкою. І життя почало налагоджуватись))

Чорна пантера

Як же все-таки прекрасно жити з людьми на одній хвилі)

Прийшла  додому з "Чорна Пантера". Вийшла моя сусідка, я сказала що якраз з фільму.. і понеслась) Тут же з усіх сторін обсмоктали, про меми/фанфіки згадали.. краса)

А фільм взагалі залишив приємне враження. Звісно не останній Тор, але цілком непогано.
Мартін Фрімен бусинка і няшечка. Хоча з його майже-постійного виразу "Шерлок, але яаааак?" я ржала)

Енді Серкіса не впізнала 😂. Увесь фільм думала що ж це за актор і звідки я його знаю і тільки під час субтитрів вичепила боковим зором слово "Серкіс"( причому це були вже продакшн субтитри, а не акторські) і подумала що Серкіса я знаю тільки одного. І тут нарешті дійшло 😅😂😂

Бакі уособлює "явление Христа народу"

Прикольно зобразили африканську культуру. Мені зайшло. І з костюмами теж заморочились. Явно відчувається, що надихались народними, але "осучаснили")

Місцями не покидало відчуття, що режисер зокрема надихавсь фільмом "Король Лев". Принаймні деякі кадри в мене асоціювались з мультом, а ще посох шаману звідти ж мені був підозріло подібний до посоха вождя горил,бгг.
Про останнього особливо порадувало-горили в снігах, ага.
І стиль лофт) Мімімі же)

Вангую популярність образу сестри Т'Чали) Шурі,здається) Чудовий симбіоз вченої і дотепної дівчини, що однозначно додав фільму ізюминки.

З недоліків-фільм якийсь..рваний,  особливо на початку. Купа інформації, перескакують з одного на друге, потім на п'яте..  І так весь фільм.
Купка нелогічних ляпів.. хоча це не те що чим не-страждають фільми по коміксам))

Moka espresso italiano

Адреса: вул Боженка 86н

Моє улюблене місце коли  я їду на закупки на Боженка)

One love просто)) 

По-перше у них неймовірно чудова кава! 

Як людина, що поважає порцію латте в категорії "відро" - я мало де знаходжу місць, коли мені смачно  роблять "трошки кави і багато молока" в маленькій чашечці. 

Так от. Тут -можуть) . Що характерно,те як робить баріста-чоловік мені подобається більше,аніж коли готує дівчина xDDD. І підбірка музики в нього мені більше нра))

Але то вже деталі)

Окрім кави- десерти на висоті. Я перепробувала практично все окрім еклерів і маю сказати,що за виключенням лаймового чізкейку (сухуватим видавсь)  смачне абсолютно все)

На 14те лютого вперше застала там тірамісу. І хоча взагалі не збиралась їсти солодкого, мені дуже рекомендували  взяти( ну  і факт,що я за два? три? роки  періодичних закупок там його побачила вперше )  і я  наважилась.

І таки да. Було дууже смачно. А ще я умилилась сердечку)) 

А,так.  Для любителів круасанів- поруч з кав"ярнею є магазинчик кулінарної школи, де зокрема продаються їхні десерти.

Так от. Окрім чудових тартів там божественні мигдалеві круасани. Як в самому Парижі xDDD

Ну і значно дешевші за круасани в інших кондитерських де  я їх пробувала)

І щоб ви розуміли  на даний момент знаю два місця в Києві де я рекомендую спробувати круасани. І це одне з них;)

Masha Cake

На цю крихітну кондитерську я наткнулась цілком випадково)
Я йшла з Татарки до Золотих Воріт і по дорозі взагалі збиралась зайти в штрудельню і купити собі шматочок вишневого пирога)
Але там було закрито,та і кондитерка поруч- теж зненацька була закрита (в неділю О_о)

Ну я собі й почалапала далі, з думкою, що якщо щось буде по дорозі новеньке- треба буде зайти неодмінно.

І ось, практично біля Львівської площі я побачила побачила нове-незвідане xDDD
Зайшла всередину- миле на вигляд, тістечка теж виглядали годно)

Взяла собі карамельний тарт з горіхами і латте.
Тарт із задоволенням злопала вранці-смак просто чудовий! Латте теж було цілком непогане)
Тому будете в тих краях-рекомендую)) Я от навідалась би іще)

Не заінстаграмив- не поїв)

Пішла обідати в "Горіх"

І там була феєрична телятина з грибами під моцарелою. Печена на картоплі. А! Зверху ще присипано дрібкою розмарину! І цей запах..ммм)
Божественно,просто божественно.
Отак вийдеш - і день ніби не такий похмурий, і п"ятничка ж, і життя налагодилось..)

Якби то там не було, але поїсти я люблю, а смачно попоїсти- то взагалі)

The women of no importance

Відверто кажучи на цю виставу Британського театру я йти не хотіла

У Оскара Уальда  я цього не читала, та і взагалі було ліниво..
Але мене витягнули і..
..і це був чистий захват.

Яка гра слів!
А актори!
А вікторіанські пісні! Такі..вікторіанські тексти xDDD
І костюми) З недоліками,і тим не менш цілком непогані)

Ну і ще ясно чому Уальда не любили в ті часи- надто феміністично,як для сурової Британії,ага.

 Street style)

 Мерееееживка. Антикваааарні!

 І збоку бантик! Тобто капелюшок))

Best SVD ever)

Взагалі було весело)
Почалось все з того,що байбак спитала чи піду я з нею на "50 відтінків " чого-то там.
Поки я замешкалась з відповіддю - прозвучало "З Джеком конечно же"

Як же тут відмовити такій компанії xDDD

І от домовляємось про дату. Я дивлюсь в свій розклад занять і кажу,що або середа,або вихи.

Зійшлись на середі. Купили квитки.
І постфактум виявиляється, що ми йдем в кіно на вечірній сеанс 14 лютого *рже*

Ну що ж. Це було феєрично)
Фільм..ну, оскільки перших двох я не дивилась, склав враження вельми ванільного і десь так на рівні сутінок, що по сюжету, що по сенсу

Так от крім того, що ми умудрились вилакати 0.7 пляшку десь за годину( Медовий Джек Деніелс такииий підступний! Як компотик пили. Ага,компооотик,диааа. На ранок особливо незлим тихим я той компотик згадувала)

А фільм..ну,без компанії Джека все було  б сумно.
А так ми періодично відволікалась на: "Ти подивись!У них же постіль з шовку! Це ж якраз саме та зелена чусуча,якої нам так не вистача на вікторіанки!"

Какбе брутальна сцена сексу:
"Рыж,Рыж ты слышищь етот ритм?! Какой же офигенный блюз"


Наступна сцена чи то сексу,чи то чергових мегастраждань:
 "Байбак,ти чуєш цей ритм? Раз-два-три..раз-два-три.." -Да, отличный вальс!"

Весело було нам))

Не зарікатись..

Випадково вчора перестрілась з Даевен.
Почали теревенити про танці, зокрема виявили що обидві йдемо на свінгляндію)
Я кажу що на один з треків які я зареєструвалась-це соло-джаз. Цікаво що ж воно таке, то чому б не спробувати.
На що Даевен каже -є ж групи по соло-джазу! Давай туди.
Я хіхікаю і кажу що ніт, ібо без танців в мене аж середа і неділя. На що мені тут же запропонували походити у неділю))
Я істерично хіхікнула і відмовилась. Я б і рада, але не лізе ж батьку! І так в нд вечірки періодично. Куди іще заняття..

..а сьогодні Файон кидає в чатик ссиль на другу частину експрес-курсу по блюзу.
Той же час, те ж саме місце
І тут мишки зітхнули, заплакали, і зрозуміли що тільки цього кактусу їм не вистачало для повного щастя 😅😅😅

Мрзд сурове, блін). І тільки ж вчора я казала, що більше не лізе ..
З іншого боку-в цей день регулярне заняття і так. То яка вже різниця..)

Наша пісня гарна й нова.. )

Сидим дамським чатиком. Я ділюсь враженнями з вечірки..
Слово за словом- дійшли до думки, що не знаєм кавалерів,яких би не прикрашав фрак.
А далі думка покотилась в сторону чоловічих корсетів xDDD
Кому з кавалерів піде,кому ні.. Згадала феєричного Пінсента в халаті-баньяні..


Але чіорть, влаштувати корсетну вечірку, куди допуск - прийти в корсеті (і супутній історичній білизні звісно ж) було б прикольно,хех)))
Ссссс)

А про вечірку..Вона була кльова)
На початку нас було аж троє(хи, я в якийсь момент аж було подумала,що не прийде й десятка людей),але потім все ж дійшли.
Було атмосферно,мило і взагалі я чудово провела час.
Комбінація фраголіно і кока- кола було вогонь. Для розслабитись п"єш алкоголь,щоб не сповзти по стінці- глюкозу). Треба взяти на помітку.

Селфі-хвилинка на вечірці)

Хоча взагалі вечірка була на межі травматизму. Одного разу прилетіло по носу під час поворотів, іншого-мене уронили на підтримці.
Перший раз обійшлось неприємними відчуттями,інший,на щастя,- переляком. Було неочікувано- підтримка мною ніжно любима і знайома. Пішла я в неї легко, і з балансом все ок було.. Ну і головне  партнер знайомий, тобто я велась спокійно і не панікувала при невідомих рухах,а тим паче підтримках. А тут ооп-і я вже на підлозі. Мгмда.

Прийшла- і в фб стрічці викинуло відео. Дооовге. З половини вечірки напевно.
Стало дещо незатишно. Одна справа коли це знімають і кидають в доступ тим хто був на вечірці. Інша-пряма трансляція,про яку я от була не в курсі.
Тобто відео це круто і взагалі,але,але.. Чіорт. Ну не дуже мені хочеться показувати будь-кому те як я на вечірці кривляюсь танцюю

Ну і продовжуючи тему відео. На даний момент подивилась не все,але.. Як же в мене зажатий верх..Кабзда.
Я ще на вечірці під час блюзової пісні поставила собі галочку, що з плечима треба щось зробити- рухаються мало. Але з відяшки все знааачно гірше.
Фейспалм-паніка-бігти_і_терміново_щось_робити_з_цим.
Тільки неясно що і куди. І коли,мвахаха.
На блюзі мені скажено не вистачає оперативки- я поки думаю про ноги, за руками вже не встигаю. Що вже казати про "відставання" від партнера/компресію/пульс/і ще купу нюансів.

Може спробую поговорити з мануальщицею- може вона чого порадить.
Принаймні після місяця  я почала відчувати що у мене поясниця існує,хех. І що вона крутиться,хрустить і взагалі бере активну участь у житті ( незвичні відчуття насправді).
Але якщо там я ще хоч відчувала що зажата ( та і до сих пір з завидною періодичністю відчуваю "клубок" все там же), то з плечима..хз.
Такоє.
Тренуватись треба. І пластику напрацьовувати.
* подивилась ще відяшку*Отак танцюєш і ніби все ок і виходить. А потім дивишся на себе, а там мрак і відсутність плавності * зітхає*

Хоча є ще думка,що я надто багато від себе хочу і не все й одразу,дівчинко.
Треба здихуватись перфекціонізму,нда.

Бля.
Прокинулась.
І дуже чітко усвідомила, ЩО мені щойно наснилось.

Що я зустрілась з француженкою-управляючою з школи Лесажа. Яка невідомим чином проживає в Києві і я поняття_не_маю_яким_чином_дізналась і прийшла на поговорити.
Поговорили.
Її снобізм під кінець розмови ледь не відчувавсь фізично (хоча,тут напевно грає роль моя вже_складена_думка про французів), і тим не менш на всі питання відповідала чітко і по справі.

Основний меседж- якщо хочете записуватись на курси - то писати і домовлятись вже пора от_прям_зараз.
Ще уві сні я безпорадно гмикнула,ібо щоб про щось домовлятись - треба мати фін гарантії, що я оплачу курси. А робота мені цього зараз не дає.

Ну і я десь після цих її слів прокидаюсь.

І.. сиджу зла і розгублена водночас.

Сон був таким... ну взагалі на відміну від інакших снів практично реальним. І в цілому відображав реальну ситуацію/людей/події.
Але в мене є питання- нахуаааа
Мозок,от нахууаааа ти мені це підсовуєш.
Я і так про все це знаю.
Мало мені того,що я вдень про це думаю? Ось тобі іще і вночі7

Останні кілька днів відчуваю себе білкою- соціопатом.
Постійно кручусь-кудись біжу, і в результаті надвечір зла як собака привіт ПМС  і  навіть думка про взаємодію з іншими викликає роздратування.

Чи то погода, чи іще чого..
Пропустила купку танців. І сьогодні хочеться(
Але матчиш же!

*в"яло перебирає лапками*

Не знаю чого хочу. Просто валятись вдома-нудно,хоча явно необхідно.
Йти кудись-бррр.
Такоє.

*задумливо*
може вітамінок пора купити..

А в мене вчора практично вкрали телефон.

До сих пір дещо в ауті від цієї історії і взагалі вважаю, що мені банально пощастило. Ібо шанси на те, що зараз я б шукала заміну- були вельми високі.

Отже, маршрутка на Троєщину. Забита,але було холодно,то іншої чекати вже не стала. 

Стою на верхній сходинці. 

Буквально на наступній  зупинці заходять двоє. Один пробирається до мене на сходинку, інший стоїть позаду.
Ще тоді в мене склалось враження,що вони знайомі і їдуть разом, хоча між собою не спілкувались.

Ще одним тривожним дзвіночком був момент передавання за проїзд. Ібо чиїсь гроші чувак банально поклав собі в гаманець,передавши гроші лиш за двох(а оскільки я мала враження,що вони все ж разом і інший чоловік за проїзд ніби не передавав..). 

Але від нього несло алкоголем і бажання влазити у все це не було геть зовсім.

Їдем. 

Що характерно-вся ця метушня затіялась в аккурат перед зупинкою.

Я стояла і слухала музику (це,здається, і забезпечило мою швидку реакцію)

І в якийсь момент один з чуваків почав мене тіснити, тоді як з іншого боку по пальто я відчула певне шарудіння. І знову  ж таки- якби не зупинка музики-напевно б і не зрозуміла що сталось. Ну їдем, повно людей- всі рухаються-смикаються,буває ж. 

Я спочатку подумала, що навушники висмикнулись, чи заглючили. Лапнула рукою по кишені,а там пусто. 

І отут-то я заверещала дурним голосом. ( бгг, прям в процесі десь задньою думкою відмітила, що в критичній ситуації верещу я протиииивно і зовсім нехарактерно як на звичний голос)

Розвертаюсь до цих двох- і розумію,що між ними щойно  були якісь рухи. А маршрутка-то майже зупинилась..

Я давай кричати водію щоб не відкривав двері,що вкрали телефон.. водій,до речі, зараза така,двері таки відкрив. 

Один з тих двох починає виходити..Я верещу далі (уявляючи наслідки того,що телефон з купою контактів і теде зараз зникне і світить мені покупка нового), однією рукою притримую сумку, іншою хапаюсь за куртку і не даю йому вийти.. Спасибі якомусь хлопцеві, теж схопив  і притримав. 

Отже, чувак виривається,я верещу, інший його спільник щось намагається сказати,мовляв який телефон,ви що..

Коротше кажучи скінчується все тим, що він виривається і вискакує з маршрутки. Я вже збираюсь за ним вилітати і трусити-кричати-робити хоч щось. 

І..

І тут бачу свій чохол. На нижній сходинці маршрутки валяється. 

Піднімаю. Уф. Телефон в ньому є. Тільки вже на чверть з чохла вийнятий. А чохол там такий, що й двома руками не так просто витягнути..

Поки я його піднімала- другий спільник вискочив з маршрутки. 

Тобто телефон скинули і змились подалі. 

Ну а ми  далі поїхали. 

А мене   накрило прострацією. 

Шок. 

Не  знаю, чи водій в них спільник був,чи  глухуватий.. але я тоді про це вже і не думала.

Точніш я взагалі ні про що не могла думати. 

Писати-розказувати  довго,а в цілому це все напевно з хвилину зайняло,якщо не менш

Щастить мені,блін,на "телефоністів". 

Минулої осені серед біла дня (тоді теж чудом лишивсь в мене), і  оце знову..

Кабзда якась.

Приїхала до батька ж в гості,розказала. Він послухав - каже, ну он у Даринки(молодшо-старша з сестер ) минулого місяця в Скаймолі витягли телефон..

З висновків- не боятись кричати. Бо як я вперше заверещала- тією ж задньою думкою було, а раптом я щось не так зрозуміла, не туди сягнула рукою, і_ще_чогось_то_там - а такий хайп підняла. 

Першої ситуації я боролась за телефон мовчки. З іншого боку,в радіусі 50 метрів нікого і не було,щоб допомогти-то. Тоді як в маршрутці як оселедці в банці. 

І інший висновок- це безпорадність.. що робити в таких ситуаціях? А якби не скинули телефон? Вибігати за двома здоровими мужиками? Кричати далі? Хапати -зупиняти за одяг? Та по їх вигляду мені і у відповідь же зовсім легко прилетіти могло..

Не знаю, просто не знаю.
Але принймні виписалась і дещо відпустило.  

Мені тут Мокона підігнала сайт з шкіряним італійським взуттям
Ну і я вже слюні розвісила)

https://www.vladishoes.it/scarpa-tacco.html

Дизайни феєричні)) Де,де моя торба грошей,хочу більшу частину звідти!

Спонсор цього посту- обсмоктування вражень від танців після сьогоднішнього заняття)

Їхати сьогодні на блюз я категорично не хотіла. 

Дивно,але минулої суботи їхати теж не хотіла, але там принаймні була причина провтиканого тайм-менеджменту. "Упс,засиділась! Спізнюсь на 15хв! А толку їхати,якщо чверть заняття вже провтикано?.."

Не люблю спізнень. Ані своїх,ані чужих,хех. 

Цього ж разу було страааашно. Два заняття прохворіла, пропустила купу всього.. Та і не просто пропустила,а з того що мені показали- ще й вельми мізковиносну тему. 

А оскільки блюз в мене не те щоб виходить, і компанія нова, і  контакт "тіло-мізки" в даному стилі не дуже взаємодіє між собою.. Тож на  фоні всього цього ідея повалятись вдома видається значно привабливішою)

За звичкою взяла себе за отесаме  зібрала себе до купи і доїхала. 

На диво, все було не так страшно як я собі уявляла. Хоча виходило мало що, а під кінець я взагалі перестала розуміти як і на що реагувати блін, таким тапком себе відчуваєш,коли топчешся по партнеровим ногам 

Складно.  Я розуміла,що вклинюючись у вже існуючу групу буде нелегко. Але реальність вельми перевершила мої сподівання)

Місцями мелькають крамольні думки кинути. 

А потім я пригадую як я хотіла і горіла навчитись, як відстраждала вставання і доїзд на заняття по експрес-курсу на 10ту ранку.. І вмикається вже виключно впертість  і "принципова позиція")

Місцями не вистачає банального відпрацювання з партнером,який знає що робить (бо от я-ні,бгг). І,як не дивно звучить- вечірок. 

Незважаючи на те "заходили" чи ні мені вальсові вечірки, однак вони однозначно допомагають краще в"їхати у те  що/як/з ким ти  танцюєш. 

Отакі пиріжки з кошенятами. Їсиш їх,а вони мнявчать (с)

Про дитячі мрії

   Будучи підлітком я завжди мріяла пофарбувати волосся в чорний колір. Готика і осьцевсе)

  Однак мама було вельми проти, і тільки при досягненні 16ти,якраз на др я купила тонік залишила на волоссі на 15хв. 

   Що ж. Як виразивсь мій однокласник: "У тебя волосы екзотического тропического зеленого цвета!"

   Простіше кажучи- виглядали так,ніби я в зеленку їх втопила xDDD

   Так я і на паспорт сфотографувалась *рже*

   Це досить таки відштовхнуло мене від експериментів з пофарбуванням. + я відкрила для себе чарівний світ перук,хех)

  Однак дивлячись на ці фото з цього сету я гадаю,що одного дня..цілком можливо мрія перетвориться в реальність)

Останнім часом танці займають досить таки значне місце в моєму житті. 

П"ять занять на тиждень,і це ще не враховуючи вечірок і сампошок) 

Я абсолютно збагойна визнаю, що я упоролась,але поки мене це тішить- нехай)
Нехай висить тут мені на згадку. Отак відкрию років за десять, і змахну скупу сльозу зі словам "Ек маленькая была ишшо!")