Спонсор цього посту- обсмоктування вражень від танців після сьогоднішнього заняття)

Їхати сьогодні на блюз я категорично не хотіла. 

Дивно,але минулої суботи їхати теж не хотіла, але там принаймні була причина провтиканого тайм-менеджменту. "Упс,засиділась! Спізнюсь на 15хв! А толку їхати,якщо чверть заняття вже провтикано?.."

Не люблю спізнень. Ані своїх,ані чужих,хех. 

Цього ж разу було страааашно. Два заняття прохворіла, пропустила купу всього.. Та і не просто пропустила,а з того що мені показали- ще й вельми мізковиносну тему. 

А оскільки блюз в мене не те щоб виходить, і компанія нова, і  контакт "тіло-мізки" в даному стилі не дуже взаємодіє між собою.. Тож на  фоні всього цього ідея повалятись вдома видається значно привабливішою)

За звичкою взяла себе за отесаме  зібрала себе до купи і доїхала. 

На диво, все було не так страшно як я собі уявляла. Хоча виходило мало що, а під кінець я взагалі перестала розуміти як і на що реагувати блін, таким тапком себе відчуваєш,коли топчешся по партнеровим ногам 

Складно.  Я розуміла,що вклинюючись у вже існуючу групу буде нелегко. Але реальність вельми перевершила мої сподівання)

Місцями мелькають крамольні думки кинути. 

А потім я пригадую як я хотіла і горіла навчитись, як відстраждала вставання і доїзд на заняття по експрес-курсу на 10ту ранку.. І вмикається вже виключно впертість  і "принципова позиція")

Місцями не вистачає банального відпрацювання з партнером,який знає що робить (бо от я-ні,бгг). І,як не дивно звучить- вечірок. 

Незважаючи на те "заходили" чи ні мені вальсові вечірки, однак вони однозначно допомагають краще в"їхати у те  що/як/з ким ти  танцюєш. 

Отакі пиріжки з кошенятами. Їсиш їх,а вони мнявчать (с)